Приголосні звуки, які творяться лише з шуму або з переважанням шуму над голосом називаються шумними. Приголосні звуки, що творяться за допомогою шуму та голосу, в яких голос переважає над шумом, називаються сонорними.
До сонорних належать наступні приголосні: [м],[в],[н],[л],[р],[й], а також м’які [л’],[р’],[н’]. Легко запам’ятати сонорні за допомогою вислову: «Ми винили рій».
Шумні приголосні поділяються на дзвінкі, що творяться за допомогою шуму та голосу, та глухі, що утворені лише за участю шуму. Дзвінкі та глухі приголосні складають пари, які варто запам’ятати, це знадобиться при вивченні фонетичної транскрипції:
Дзвінкі [б] [г] [ґ] [д] [ж] [д͡ж] [з] [д͡з ] [д’] [з’] [д͡з’]
Глухі [п] [х] [к] [т] [ш] [ч] [с] [ц] [т’] [с’] [ц’] [ф]
Лише глухий приголосний [ф] не має пари.
Глухі приголосні можна легко запам’ятати за допомогою вислову: «Хоч фокус – це шепіт».