На осінніх канікулах в різних школах міста пройшли засідання творчих груп учителів. Мені пощастило брати участь у групі, яка розглядала есе як вид роботи з розвитку критичного мислення.
Керівники групи нам підкреслили, що на першому плані есе – особа автора, його думки, відчуття, ставлення до світу. Це головна установка твору. В кінці засідання на етапі рефлексії всі учасники отримали завдання за три хвилини написати есе на тему “Один із тисячі прожитих мною днів”. Ось які думки мене в той час переповнювали.
Один із тисячі прожитих мною днів
Цей день я чекала довго. Він здавався межею життєвого досвіду. Здавалось, коли він прийде, я отримаю свободу від батьківських обов` язків.
І ось він настав! Це день шлюбу моєї дорослої дочки. Почуття переповнюють і дотепер, хоч пройшло вже два тижні. Я відкрила для себе своїх дітей, чоловіка, онуку. Вони найгарніші, найдружніші, найвеселіші.
Раніше я це розуміла, а тепер відчуваю. Хоч діти живуть окремо і я не бачу їх щодня, обов`язків тепер стало більше. Я впевнена: родина – це головне в житті людини.