Сьогодні вже можна проаналізувати вивчене та зроблене нами за ці майже три місяці карантину. Якби там не було, але ми – МОЛОДЦІ. І вчителі, і батьки. Йдемо вперед, навчаємось самі й ведемо за руку наших дітей.
Спочатку було незрозуміло, потім дратівливо, наступний крок – розуміння, що це серйозно і надовго. Зараз велика втома і у вчителів, і у батьків. А найбільше у школярів, для яких школа – це не просто уроки із завданнями. Школа – це насамперед учителька, що зустрічає дитину щоранку і готова слухати історії кожного. Школа – це однокласники, з якими є чим поділитися. Школа – це нові навчальні речі. Школа – це статус вже не просто дитини, а УЧНЯ.
А для першокласника школа – це усмішка вчителя, яка підбадьорює, заспокоює, зупиняє, надає впевненності; це очі вчительки – теплі, люблячі, добрі; це голос учителя – лагідний, рідний. Пройшло всього тільки півроку знайомства. Вони тільки відкрилися, довірилися. А тут – карантин один, через місяць другий. І багато хто хоче в школу, клас. Ні, не вчитися, мабуть. А сказати “Привіт” і розказати все нове, що з ними сталося за цей період.
Школа і сім’я. Це один довгий ланцюжок, який здатен побороти всі труднощі. РАЗОМ учитель і батьки зможуть донести до сердець і розуму все важливе для щасливого успішного життя. Давайте будемо толерантними, взаємоввічливими, доброзичливими, терплячими, не байдужими до дітей.
Щиро вдячна мамам, татам, бабусям і іншим родичам дитини, що допомагали моїм любим першокласникам виховувати відповідальність за свої слова і вчинки, сумлінне ставлення до навчання. Допомогли отримати знання і напрацювати вміння з математики, української і англійської мови, я досліджую світ, технології, мистецтва.
Дякую за підтримку і допомогу під час подолання всіх труднощів дистанційного навчання. Ви зі своїми дітьми прокрокували цей шлях впевнено, разом з ними заново гризли граніт науки.
Бажаю Вам залишатися життєрадісними, добрими і люблячими батьками, які розуміють своїх дітей. 
Здоров’я Вам, всіх благ та терпіння.