Урок розвитку мовлення. Складаю чарівну казку
Презентація до уроку “Створюю казку”
Відеоурок “Створюю казку” за посиланням
https://youtu.be/jjYJ7runscQ
Казки, створені учнями
Казкар Дар’я
Чарівна зустріч
Була якось маленька дівчинка Іраіда, жила вона в селі з бабусею. Якось вона пішла в ліс. Йде, йде і натрапила на дивний маленький будинок. Заглядає в нього й бачить гнома! Іраіда про них читала, але ще не бачила.
Гном був злий. Він сказав:
– ЙДИ ГЕТЬ З МОГО ДОМА!!!!!!!
Іраіда пішла й заплакала. Вже була темна ніч. Хтось ходив по селу й лякав людей. Це відбувалось тиждень. Дівчинка знов пішла до гнома:
– Гноме, досить людей лякати!
Гном відповів:
– Ні, я буду їх лякати, поки ти не погодишся битися зі мною! Вона змахнула 
своєю паличкою, яку знашла й….
Стало чудо – гном став добрий! Йому не вистачало спілкування з добрими людьми.
Відтоді вони стали друзями.
Казкар Поліна
Казкар Володимир
Казкар Варвара
Десь у невеликому селі жила собі з бабусею мала дівчинка. Її звали Коко, їй було 5 років. Бабуся любила розповідати їй про зачаровоний ліс, там де живуть магічні істоти.
Бабуся попереджала:
– Ніколи не ходи до цього лісу, там живе злий чаклун, він навів прокляття на наше село.
Коко мріяла:
– Коли я виросту, піду до цього лісу й спасу наше село!
— Твої батьки теж так говорили й пішли до того лісу, але не повернулись.
— А я не пропаду й спасу своїх батьків!
— Ти ж моя хоробра онучка.
Загремів грім.
Коко злякалася:
– Ааааа, бабусю, що це? – Закричала Коко й залізла під ковдру.
— Не бійся, моя хоробра онучко, я з тобою, я завжди буду з тобою.
Минуло 10 років…
—Бабусю, бабусю!
— Що трапилося?
— я вирішила, що піду до лісу і спасу своїх батьків та обов‘язково наше село!
Бабуся втомлено зіхнула:
– Ех, добре, онучко, якщо ти вважаєш це важливим, йди.
— ДЯКУЮ, БАБУСЮ. ТИ НАЙКРАЩА!
На наступний день Коко вже зібрала свої речі й пішла до лісу. Як тільки дівчина ступила до лісу, раптово пропало село й вона потрапила темряву лісу.
Коко дуже злякалася, але заспокоїла себе. Вона довго йшла й раптом побачила дівчинку на вигляд 14 років, яка сильно плакала.
Коко підійшла до дівчинки і спитала :
— Привіт, а що ти тут робиш і чому так гірко плачеш?
– Привіт, я загубилася й не можу повернутися додому, витираючи сльози відповила дівчина.
– Хочеш шукати злого чаклуна зі мною?
-ТАК! Дуже хочу!А як тебе звати?
— Мене звати Коко, а тебе?
—А мене звати Шанель!
І вирішили дівчата йти далі вдвох. Йшли вони, йшли та йшли …Аж раптом побачили гірського троля. Шанель хотіла закричати, але Коко закрила їй рота й пошепки сказала:
-Тихо! Ти що, хочеш щоб він нас побачив й з‘їв?!
— Вибач просто я дуже злякалася, прошепотіла Шанель.
— Бабуся мені про нього розповідала, він охоронець злого чаклуна!
— І як нам його обійти?
— Поки не знаю, зараз щось придумаю. ПРИДУМАЛА!
—ЩО? ЯК?
— Дивись, там сосна майже впала, а біля неї велика гілка, потрібно вдарити нею по дереву й сосна впаде, – розповіла про свій план Коко.
—І як нам це допоможе?
— Троль піде подивитися, а ми забіжімо у печеру.
— Аааааа, супер! Ти геній!
— Я знаю, посміхнулася Коко.
Дівчата усе зробили за планом Коко, у них усе ВИЙШЛО, троль пішов дивитися.
Дівчата проскочили у печеру до чаклуна.
Глава 2 « зустріч із чаклуном»
Чаклун заволав:
– ЩО ВИ ТУТ РОБИТЕ? ХТО ВИ?!
Шанель й Коко разом промовили:
– Визволи НАШЕ СЕЛО ВІД ПРОКЛЯТТЯ!
— Хахаха, ні, нізащо!
— Будь ласка, заплакала Шанель.
— Гаразд, я знищу закляття, якщо Коко переможе мене в поєдинку на магічних паличках!
Коко здивувалась:
— Але в мене немає магічної палички!
— Ну так це не проблема, заради такого поєдинку я тобі її начаклую!
Шанель про себе подумала: я повинна якось допомогти Коко, але ж як? О, придумала!
—ЕЙ ТИ КЛОУН! – звернулась до чаклуна Шанель.
— Це ти мені?!
— ТАК, ТАК,ТОБІ!
—Да як ти смієш?! – розсердився чаклун.
Коко зрозуміла задумку Шанель й вистрілила в чаклуна з магічної палички, поки він відволікся.
— НІІІіііііііііі,- закричав чаклун і розчинився геть.
Чари знялися, Шанель з Коко повернулися до села, там Коко вже чекали батьки, бабуся та вдячні мешканці.